Лекція 5. Соціальна структура, суб’єкт та об’єкт політики Автор – кандидат політичних наук Любомир Скочиляс ПЛАН 1. Соціальна стратифікація суспільства ї політичні інтереси суспільних груп 2. Сутність категорій „суб’єкт” та „об’єкт” у політиці. 3. Політична соціалізація як процес переходу особи зі стану об’єкта у стан суб’єкта 1. Соціальна стратифікація суспільства ї політичні інтереси суспільних груп Дослідження, будь-якої системи, в тому числі і суспільної, передбачає передусім чітке визначення основних елементів ЇЇ структури, взаємозв'язків га взаємодій між ними. Досліджуючи суспільство, ми розрізняєм економічну, соціальну і політичну системи, як підсистему загальної системи суспільства. При цьому мається на увазі, що кожна наступна підсистема є похідною від попередньої і обумовлюється ЇЇ особливостями. Визначаючи економічну систему як фундамент загальносуспільної системи, ми визначаємо тим самим обумовленість нею соціальної і політичної систем. В цьому контексті нас передусім цікавить питання про те, наскільки природним є політичний плюралізм, в чому його сутність та форми його реального функціонування. В сучасній соціології" і політології універсальним засобом аналізу суспільно-політичних процесів є теорія соціальної стратифікації. Ця теорія, з одного боку, віддзеркалює соціальні процеси, що постійно відбуваються в суспільстві, а з другого - характеризує реальний соціальний стан суспільства на даний конкретний. час і в даних конкретних умовах. Вперше поняття "соціальна стратифікація" застосував американський соціолог Едвард А. Росе (1866-1951 рр.). В Західній соціальній і політичній науці під соціальною стратифікацією розуміють впорядкування елементів в групі, що розташовані на різних горизонтальних рівнях та визначення соціальних станів, .які відрізняються між собою як вище і нижче розташовані. Таким чином, соціальна стратифікація є не тільки методом виявлення і вивчення соціальних верств і груп, а й своєрідним миттєвим в часі портретом даного суспільства. ЇЇ наукове значення полягає в тому, що вона робить можливим отримати такі знімки кожного людського суспільства, бо суспільні. верстви і соціальні групи існували і існуватимуть доти, поки існуватимуть які-небудь соціальні відмінності між людьми. Причому, соціальна стратифікація суспільства означає не просто різне становище в суспільстві окремих осіб. сімей або цілих верств (страт, класів), а власне природно нерівне їх становище. Для практичного використання в політології теорії соціальної стратифікації принципово важливе значення має розроблена політологами К- Девісом і М, Тьюменом приблизна шкала політичних вартостей. Головний принцип, на якому базується ця шкала, полягає в тому, що, хто виконує важливі суспільні функції, що вимагають спеціальної підготовки, тому суспільство повинне 'компенсувати це більш широким доступом до дефіцитних благ. Така оцінка людської діяльності породжує конкуренцію за право виконувати важливі соціальні функції, а з іншого боку - суспільство отримує можливість відбирати для їх виконання найкращих. Відповідно до цієї шкали люди і розміщаються у відповідних стратах, займають ті чи інші поверхи суспільної ієрархії, органічна єдність котрих і утворює суспільну структуру. Одною з поширених схем суспільної стратифікації (суспільної структури) є відповідна концепція М. Вебера, що найбільш повно викладена в його праці "Господарство і суспільство". За основу соціального поділу суспільства він бере поділ його на три системи або на три ієрархії: економічну ієрархію, ієрархію участі в реалізації влади та ієрархію соціального престижу. Великі групи людей, що мають однакову економічну базу. Вебер називає класами. Але головним елементом суспільної системи він вважав станові групи, що розрізняються за рівнем простору впливу в суспільстві. Найбільш важливою характеристикою станового рівня вважається осягнення відповідного стилю життя. Класи М. Вебер відносить до економічної системи, а стани - до суспільної. Близьким, але не тотожним, д6 вебе...